Займенники в польській мові

Якщо ви живете в Польщі, займенники в польській мові потрібні буквально щодня: у магазині (“це моє”), на роботі (“я/ти/він”), у лікаря (“мені болить”), у школі (“йому/їй”), у листуванні (“вам/тобі”). Добра новина: польські займенники дуже схожі на українські, але є нюанси — особливо у відмінках і в ввічливих формах Pan/Pani. У цій статті зібрано найважливіше: особові, присвійні, вказівні та заперечні займенники з прикладами для реального життя в Польщі.

Найкорисніша “формула” для старту: ja (я), ty (ти), on/ona/ono (він/вона/воно), my (ми), wy (ви), oni/one (вони). А коли треба ввічливо — часто замість “ви” вживають Pan/Pani.

ЗМІСТ

• Особові займенники польською: я, ти, він, вона, ми, ви
• Pan/Pani у польській: як правильно говорити ввічливо
• Відмінки займенників: мені, тебе, ним — найуживаніші форми
• Присвійні займенники: мій, твій, наш, ваш
• Вказівні займенники: цей, той, такий
• Питальні та заперечні займенники: хто, що, ніхто, нічого
• Практичні поради українцям у Польщі: типові помилки

Особові займенники польською: я, ти, він, вона, ми, ви

Це база, з якої починається будь-яка розмова. Більшість форм дуже схожі на українські.

• ja — я
• ty — ти
• on — він
• ona — вона
• ono — воно
• my — ми
• wy — ви
• oni — вони (про чоловіків або змішану групу)
• one — вони (про жінок/дітей/предмети, тобто “нечоловіча” група)

У повсякденній польській займенники часто опускають, бо дієслово вже показує особу: Idę do pracy — “Йду на роботу” (без ja). Але коли треба підкреслити “саме я/саме ти”, займенник додають: Ja idę, Ty idziesz.

Pan/Pani у польській: як правильно говорити ввічливо

Одна з ключових тем для українців у Польщі — ввічливе звертання. У магазині, в банку, в лікаря, на співбесіді зазвичай звертаються через Pan (до чоловіка) або Pani (до жінки). Це працює як “Ви”, але граматично часто йде як третя особа.

Приклади, як це звучить:

• Czy Pan ma chwilę? — Чи маєте (Ви) хвилинку? (буквально: “Чи пан має…”)
• Czy Pani chce paragon? — Чи бажаєте чек?
• Proszę, niech Pan/Pani usiądzie. — Будь ласка, нехай Ви сядете (ввічливо: “сядьте”).
• Czy Pan/Pani może powtórzyć? — Чи можете повторити?

Якщо до вас звертаються Pani/Pan, відповідати “ty” не треба — краще теж використовувати Pan/Pani або нейтральні фрази без займенника: Proszę, Dziękuję, Już mówię.

Відмінки займенників: мені, тебе, ним — найуживаніші форми

Займенники в польській, як і в українській, змінюються за відмінками. Повну таблицю одразу вчити важко, але є “топ” форм, які потрібні щодня: у мене, мені, мене; тобі, тебе; йому, її; нас, вам, їх.

Найчастіші форми (дуже практичний мінімум):

• mnie / mnie — мене (напр.: Proszę mnie posłuchać — Послухайте мене)
• mi — мені (напр.: Proszę mi pomóc — Допоможіть мені)
• u mnie — у мене (напр.: U mnie w pracy — У мене на роботі)
• ciebie / cię — тебе (напр.: Widzę cię — Бачу тебе)
• tobie / ci — тобі (напр.: Dziękuję ci — Дякую тобі)
• jego / go — його/нього (напр.: Znam go — Я його знаю)
• jemu / mu — йому (напр.: Powiedz mu — Скажи йому)
• jej — їй / її (напр.: Daj jej — Дай їй; To jest jej torba — Це її сумка)
• nam — нам (напр.: Pomóż nam — Допоможи нам)
• wam — вам (напр.: Dziękuję wam — Дякую вам)
• ich — їх/них (напр.: Widzę ich — Бачу їх)

У живій мові часто використовують короткі форми (ci, mu, go), а в більш “акуратному” або офіційному мовленні — повніші (tobie, jemu, jego). Обидва варіанти нормальні — головне звикнути.

Присвійні займенники: мій, твій, наш, ваш

Присвійні займенники відповідають на питання “чий?”. Вони часто потрібні в побуті: “моя сумка”, “твій телефон”, “наш договір”.

• mój / moja / moje — мій / моя / моє
• twój / twoja / twoje — твій / твоя / твоє
• jego — його
• jej — її
• nasz / nasza / nasze — наш / наша / наше
• wasz / wasza / wasze — ваш / ваша / ваше
• ich — їхній/їх

Приклади:

• To jest moja torba. — Це моя сумка.
• Gdzie jest mój dokument? — Де мій документ?
• To nie jest twój telefon. — Це не твій телефон.
• To jest nasz adres. — Це наша адреса.

Вказівні займенники: цей, той, такий

Ці займенники допомагають “показувати” на предмети — незамінні в магазині, на пошті, у сервісі.

• ten / ta / to — цей / ця / це
• tamten / tamta / tamto — той (он той, “там”) / та / те
• taki / taka / takie — такий / така / таке

Приклади:

• Poproszę ten chleb. — Будь ласка, оцей хліб.
• Ile kosztuje ta kurtka? — Скільки коштує ця куртка?
• Chcę takie same. — Хочу такі самі.

Питальні та заперечні займенники: хто, що, ніхто, нічого

Питальні займенники потрібні для запитань, а заперечні — коли ви кажете “ніхто”, “нічого”, “ніде”.

Питальні:

• kto? — хто?
• co? — що?
• jaki? / jaka? / jakie? — який? / яка? / яке?
• czyj? / czyja? / czyje? — чий? / чия? / чиє?
• który? / która? / które? — котрий? / котра? / котре?

Заперечні (найуживаніші):

• nikt — ніхто
• nic — нічого
• nigdzie — ніде
• nigdy — ніколи
• żaden / żadna / żadne — жоден / жодна / жодне

Приклади з життя:

• Kto to jest? — Хто це?
• Co to znaczy? — Що це означає?
• Nikt mi nie pomógł. — Ніхто мені не допоміг.
• Nic nie rozumiem. — Я нічого не розумію.

Практичні поради українцям у Польщі: типові помилки

Кілька коротких порад, які знімають найбільше “болю” із займенниками.

• Не перебільшуйте з “ja/ty”. У польській це часто звучить занадто “наголошено”. Краще: Pracuję, Idę, Nie wiem.
• Ввічливість = Pan/Pani. У держустановах, у лікаря, в банку найкраще триматися цієї форми.
• Запам’ятайте мінімум відмінків. Спершу вистачить: mi, ci, mu та mnie, cię, go — ці форми покривають більшість ситуацій.
• Обережно з oni/one. Якщо в групі є хоча б один чоловік — часто буде oni.
• Коли не впевнені — перефразуйте. Наприклад, замість складного “їхнім” можна сказати: To należy do nich — “Це належить їм”.

Займенники — це те, що робить вашу польську “живою” та зрозумілою. Якщо вивчити базові форми й кілька готових фраз, у Польщі стає помітно легше спілкуватися в будь-яких ситуаціях — від каси до кабінету лікаря. Powodzenia! 🙂