Суд ЄС виніс рішення щодо статті 100d: як іноземцю цим правильно користуватися

12 листопада 2026 року Суд Європейського Союзу (TSUE) ухвалив важливе рішення у справі C-254/25 щодо багаторічного призупинення строків розгляду заяв іноземців на проживання в Польщі. Суд поставив під сумнів практику, за якої польські воєводські управління роками не ухвалюють рішення, посилаючись на статтю 100d спеціального закону, а іноземці фактично позбавлені можливості захистити свої права. Розбираємо, що саме постановив TSUE, чи втратила чинність стаття 100d, які строки розгляду заяв передбачає законодавство та що практично робити українцям, які місяцями або роками чекають на карту побиту.

Важливе уточнення: рішення C-254/25 безпосередньо стосується дозволів на проживання, які охоплює Директива ЄС 2016/801, зокрема дозволів для навчання. Для інших категорій, наприклад побиту й роботи або возз’єднання сім’ї, його висновки також можуть бути важливим аргументом, однак не поширюються на них автоматично.

Стан інформації: 13 листопада 2026 року.

ЗМІСТ

• Що вирішив Суд ЄС у справі C-254/25 простими словами
• Як виникла справа C-254/25 і хто оскаржив бездіяльність воєводи
• Що таке стаття 100d і чому її оскаржували
• Чому TSUE поставив під сумнів багаторічне призупинення строків
• Чи скасовано статтю 100d після рішення TSUE
• Кому допоможе рішення: навчання, робота, сім’я, постійний побит
• Які строки розгляду карти побиту передбачені законом
• Що робити іноземцю, який давно чекає на карту побиту
• Як посилатися на рішення C-254/25 у скарзі
• Чи можна отримати гроші за затримку карти побиту
• Чи можна переглянути старі рішення польських судів
• Що потрібно знати тим, хто тільки подає заяву
• Поширені запитання про рішення TSUE C-254/25
• Висновок та офіційний текст рішення

Що вирішив Суд ЄС у справі C-254/25 простими словами

Головний висновок Суду ЄС: Польща не може роками призупиняти строки розгляду заяв на проживання та позбавляти іноземців ефективного судового захисту, якщо для цього немає належно обґрунтованих обставин непереборної сили.

Інакше кажучи, якщо державна адміністрація не справляється з кількістю заяв, вона повинна вживати заходів для розв’язання проблеми. Саме по собі перевантаження управління не дає необмеженого права роками не розглядати справи.

У рішенні від 12 листопада 2026 року TSUE роз’яснив, що:

• Строки мають значення. У справах, охоплених Директивою 2016/801, встановлений нею строк розгляду заяв є юридично обов’язковим.
• Форс-мажор потрібно довести. Держава не може лише загально посилатися на надзвичайну ситуацію. Вона повинна обґрунтувати, чому об’єктивно не могла виконати свої зобов’язання.
• Обмеження повинні бути тимчасовими. Навіть надзвичайні обставини не виправдовують призупинення строків довше, ніж необхідно для подолання труднощів.
• Право на судовий захист не можна усувати без достатніх підстав. Іноземець повинен мати можливість домагатися перевірки того, чи законно адміністрація затримує його справу.

У резолютивній частині рішення TSUE встановив, що стаття 34 Директиви 2016/801 у поєднанні зі статтею 47 Хартії основних прав ЄС перешкоджає національним правилам, які за відсутності форс-мажору зупиняють строки розгляду заяв і водночас унеможливлюють ефективне судове оскарження бездіяльності адміністрації.

Проте Суд ЄС не постановив автоматично видати дозволи всім заявникам і не встановив, що кожна затримка в Польщі вже є незаконною. Для конкретних справ потрібно враховувати їхні обставини та застосовні норми права.

Як виникла справа C-254/25 і хто оскаржив бездіяльність воєводи

Справа C-254/25 виникла в Польщі після того, як іноземець, особу якого в судових документах анонімізовано як A.A., не зміг отримати рішення щодо дозволу на тимчасове проживання з метою навчання.

Події розвивалися так:

1. 17 квітня 2024 року іноземець подав до Сілезького воєводи заяву на тимчасове проживання для навчання у польському університеті.
2. 25 жовтня 2024 року через відсутність рішення заявник подав ponaglenie — офіційне звернення щодо затягування розгляду справи.
3. 22 листопада 2024 року він звернувся до Wojewódzki Sąd Administracyjny w Gliwicach зі скаргою на бездіяльність воєводи.
4. 2 квітня 2025 року польський адміністративний суд вирішив звернутися до Суду ЄС із питаннями щодо відповідності такого призупинення строків європейському праву.
5. 4 квітня 2025 року відповідний запит надійшов до TSUE.
6. 16 квітня 2026 року генеральний адвокат представив свій висновок.
7. 12 листопада 2026 року Суд ЄС оголосив рішення у справі C-254/25.

Заявник скаржився, що воєвода не ухвалив рішення у належний строк, і просив польський суд зобов’язати адміністрацію розглянути його справу, а також застосувати передбачені законом фінансові заходи.

Водночас Сілезький воєвода посилався на статтю 100d спеціального закону про допомогу громадянам України, відповідно до якої строки розгляду певних категорій заяв іноземців були призупинені.

Таким чином, польський суд поставив перед TSUE принципове запитання: чи може держава на тривалий час зупинити строки розгляду заяв і фактично позбавити іноземців можливості оскаржувати бездіяльність воєводи?

Важливо розуміти, що TSUE розглядав не апеляцію на польське рішення, а запит про тлумачення права ЄС. Після відповіді Суду ЄС саме польський суд має вирішити індивідуальний спір заявника.

Що таке стаття 100d і чому її оскаржували

Стаття 100d міститься в польському законі Ustawa o pomocy obywatelom Ukrainy w związku z konfliktem zbrojnym na terytorium tego państwa.

Її запровадили після початку повномасштабної російської агресії проти України на тлі різкого збільшення кількості людей, які прибували до Польщі.

Суть цього положення полягала в тому, що у визначених законом справах іноземців, які розглядають воєводи:

• перебіг строків розгляду заяв не починався або призупинявся;
• не застосовувалися звичайні правила про бездіяльність адміністративного органу;
• обмежувалися можливості вимагати санкцій та грошових сум через несвоєчасне ухвалення рішення;
• обмежувалося використання правових засобів проти бездіяльності та затягування провадження.

Хоча положення міститься в законі, пов’язаному з допомогою українцям, стаття 100d стосується не лише громадян України, а й інших іноземців, які подали заяви за переліченими в ній процедурами.

Строк дії цих обмежень неодноразово продовжувався. Спочатку це були заходи, пов’язані з надзвичайною ситуацією 2022 року. Згодом обмеження продовжили на наступні роки.

Згідно зі змінами, запровадженими законом від 23 січня 2026 року, стаття 100d передбачає призупинення відповідних строків до 4 березня 2027 року. Саме тривалість і багаторазове продовження такого механізму стали одним із ключових правових питань.

Офіційний текст закону, який продовжив цей строк: Dz.U. 2026 poz. 203.

Чому TSUE поставив під сумнів багаторічне призупинення строків

Найважливіші для розуміння рішення положення містяться в пунктах 42–47 вироку.

Пункт 42. Польща повинна довести, що доклала необхідних зусиль для подолання труднощів, які перешкоджали виконанню її зобов’язань за правом ЄС. Також держава має довести, що посилалася на надзвичайні обставини лише протягом справді необхідного періоду.

Пункт 43. Раптове, значне й непередбачуване збільшення кількості заяв може спричинити проблеми з їх розглядом. Однак якщо кількість заяв зростає поступово протягом тривалого часу, держава повинна адаптувати можливості своєї адміністрації до такого навантаження.

Пункт 44. Польський суд повинен перевірити, чи органи влади розглядали менш обмежувальні заходи, наприклад вибіркове коригування строків, визначення пріоритетності окремих справ або поступове застосування обмежень.

Пункт 45. Надзвичайне призупинення строків, як правило, не повинно тривати довше, ніж необхідно для збільшення ресурсів адміністрації та відновлення її здатності належно розглядати заяви.

Пункт 46. Суд ЄС зазначив, що після 31 грудня 2022 року масовий наплив людей з України, на перший погляд, уже не можна було вважати непередбачуваним. Суд також поставив під сумнів достатність обґрунтування продовження обмежень до 30 вересня 2025 року.

Пункт 47. Суд сформулював остаточний правовий висновок: за відсутності форс-мажору держава не може застосовувати призупинення строків у спосіб, який позбавляє заявника передбаченої національним законодавством можливості ефективно оскаржити бездіяльність адміністративного органу в справах, охоплених Директивою 2016/801.

Що це означає щодо нестачі інспекторів у воєводських управліннях? Нестача працівників, велика черга чи організаційні труднощі самі по собі не доводять існування форс-мажору. Держава повинна показати, що труднощі мали винятковий характер, їхніх наслідків не можна було уникнути навіть за належної організації та що обмеження не тривали довше, ніж було необхідно.

Чи скасовано статтю 100d після рішення TSUE

Ні. Суд ЄС не скасував статтю 100d як законодавчу норму. Вона формально залишається частиною польського законодавства.

Однак це не означає, що польські суди можуть ігнорувати рішення TSUE.

У правовій системі Європейського Союзу діє принцип пріоритету права ЄС. Якщо в конкретній справі польська норма суперечить застосовним вимогам права ЄС, національний суд повинен забезпечити дію європейського права, зокрема за відповідних умов не застосувати суперечливе національне положення.

Рішення TSUE визначає, як потрібно розуміти відповідні норми права ЄС. Воно має значення не лише для суду в Глівіце, який поставив запитання, а й для інших польських судів, які розглядатимуть аналогічні правові питання.

Проте важливо розрізняти два твердження:

• Правильно: стаття 100d не може застосовуватися всупереч праву ЄС, а рішення C-254/25 дає конкретні підстави для перевірки її застосування.
• Неправильно: після 12 листопада 2026 року стаття 100d перестала існувати для всіх іноземців, а всі строки автоматично відновилися.

Отже, іноземцям не потрібно чекати формального скасування статті 100d, щоб порушувати перед судом питання про її відповідність праву ЄС. Але успіх такого оскарження залежатиме від правової підстави проживання та конкретних обставин справи.

Кому допоможе рішення: навчання, робота, сім’я, постійний побит

Найважливіше питання для іноземців — чи можна застосувати рішення TSUE саме до їхньої карти побиту.

Наприклад, громадянин України подав заяву на карту побиту й роботу у Вроцлаві у 2023 році та досі не отримав рішення. Він може посилатися на висновки TSUE щодо неприпустимості необґрунтованого багаторічного призупинення строків, але повинен також показати, які саме норми права застосовуються до його заяви.

Тому рішення C-254/25 не варто називати автоматичною перемогою для всіх категорій іноземців. Його практична цінність полягає у створенні чіткої юридичної позиції, яку можна використовувати в подальших спорах із воєводськими управліннями.

Детальніше про різні підстави оформлення дозволу можна прочитати в матеріалі «Підстави для карти побиту: робота, бізнес, навчання, сім’я».

Які строки розгляду карти побиту передбачені законом

Одна з найпоширеніших помилок — вважати, що після рішення TSUE всі заяви на карти побиту повинні розглядатися за 90 днів.

Насправді строк залежить від виду дозволу та відповідного правового регулювання.

Увага: це нормативні строки, які не завжди обчислюються з дня першого подання документів. На їхній перебіг можуть впливати формальні недоліки, необхідність подання документів, передбачені законом випадки призупинення та інші процесуальні обставини.

Для звичайного тимчасового побиту стаття 112a Закону про іноземців визначає спеціальні умови початку перебігу 60-денного строку. З 27 квітня 2026 року змінилися окремі положення цієї статті, зокрема правила, пов’язані з особистою явкою та комплектністю заяви. Для проваджень, розпочатих раніше, потрібно враховувати перехідні положення.

Тому не можна просто взяти дату першого звернення до управління, додати 60 днів і автоматично вважати, що саме цього дня воєвода порушив закон.

Також важливо: рішення TSUE не створило нових строків розгляду заяв. Воно роз’яснило межі допустимого призупинення строків і захист права заявника на ефективний судовий засіб.

Офіційне джерело: зміни до Закону про іноземців, Dz.U. 2025 poz. 1794.

Що робити іноземцю, який давно чекає на карту побиту

Якщо заява на карту побиту подана давно, а воєводське управління не ухвалює рішення, варто діяти послідовно.

Крок 1. Перевірити стан справи та документи

Перш ніж скаржитися на бездіяльність, необхідно перевірити:

• дату подання заяви та її номер;
• чи отримувало управління всі необхідні документи;
• чи надходили листи з вимогою усунення недоліків або надання додаткових документів;
• чи були виконані ці вимоги;
• які дії управління проводило протягом останніх місяців;
• які строки та правові норми застосовуються до конкретного виду дозволу.

За потреби можна звернутися із запитом про стан провадження або про доступ до матеріалів адміністративної справи.

Корисна інструкція: «Як перевірити статус справи по карті побиту в Польщі».

Крок 2. Подати ponaglenie на бездіяльність воєводи

Ponaglenie — це передбачений статтею 37 Kodeksu postępowania administracyjnego засіб реагування на несвоєчасний розгляд адміністративної справи або її надмірне затягування.

У справах про дозволи на проживання, які розглядає воєвода, ponaglenie зазвичай адресують до Szefa Urzędu do Spraw Cudzoziemców через відповідного воєводу.

У зверненні слід зазначити дату подання заяви, номер справи, період очікування, проведені адміністративні дії та причини, з яких заявник вважає провадження затягнутим.

Рішення TSUE C-254/25 можна використати як додатковий юридичний аргумент, особливо якщо управління посилається лише на статтю 100d та не пояснює об’єктивних причин тривалого очікування.

Офіційне пояснення процедури: Ponaglenie — Moduł Obsługi Spraw.

Крок 3. Подати skargę na bezczynność до WSA

Якщо справа не вирішується, наступним кроком може бути звернення до Воєводського адміністративного суду — Wojewódzki Sąd Administracyjny (WSA).

Відповідно до статті 53 § 2b польського Закону про провадження перед адміністративними судами, скаргу на бездіяльність або затягування провадження можна подати після внесення ponaglenia.

Обов’язково чекати відповіді на ponaglenie не потрібно. Проте скарга має бути подана саме після ponaglenia, а не одночасно з ним. Для підтвердження правильної послідовності дій варто зберігати докази подання та отримання документів.

Скаргу до WSA подають через воєводу, бездіяльність якого оскаржують.

У ній можна просити суд визнати бездіяльність або надмірне затягування, визначити, чи було грубе порушення права, та зобов’язати воєводу ухвалити рішення у встановлений судом строк.

Важливо: навіть якщо WSA задовольнить скаргу, це не означає, що заявник автоматично отримає позитивне рішення щодо проживання. Суд зазвичай зобов’язує адміністрацію розглянути справу та ухвалити рішення, яке може бути як позитивним, так і негативним.

Скільки коштує скарга на бездіяльність воєводи

Стандартний судовий збір за подання скарги на бездіяльність адміністративного органу до WSA становить 100 злотих.

Додаткові витрати можливі, якщо заявник користується послугами адвоката або радника правового. У визначених законом випадках можна звертатися по звільнення від судових витрат чи іншу допомогу в межах prawo pomocy.

Офіційна інформація: Koszty postępowania — Naczelny Sąd Administracyjny.

Як посилатися на рішення C-254/25 у скарзі

Рішення TSUE варто зазначати за повними реквізитами:

• Суд: Trybunał Sprawiedliwości Unii Europejskiej.
• Номер справи: C-254/25.
• Дата рішення: 12 листопада 2026 року.
• ECLI: EU:C:2026:979.
• Важливі пункти: 34–35, 38, 42–47 та резолютивна частина.

Нижче наведено приклад польського формулювання, який можна адаптувати до конкретної адміністративної справи.

Wnoszę o uwzględnienie przy rozpoznaniu niniejszej sprawy wyroku Trybunału Sprawiedliwości Unii Europejskiej z dnia 12 listopada 2026 r., C-254/25, ECLI:EU:C:2026:979, w szczególności pkt 42–47.

W świetle wskazanego orzeczenia samo powołanie się przez organ na art. 100d ustawy o pomocy obywatelom Ukrainy nie przesądza o istnieniu siły wyższej uzasadniającej długotrwałe zawieszenie terminów rozpoznania wniosku.

Wnoszę o ocenę, czy w okolicznościach niniejszej sprawy zastosowanie tego przepisu pozostaje zgodne z właściwymi przepisami prawa Unii Europejskiej oraz prawem do skutecznej ochrony sądowej.

Українською цей фрагмент означає, що заявник просить суд врахувати рішення TSUE та перевірити, чи справді застосування статті 100d у його конкретній справі відповідає праву ЄС.

Це лише приклад юридичного аргументу, а не повний текст скарги. Для заяв на побит і роботу, возз’єднання сім’ї або інші види дозволів потрібно окремо визначити застосовні норми права ЄС. Самого посилання на Директиву 2016/801 може бути недостатньо.

У повноцінній скарзі також мають бути дані заявника, назва суду й адміністративного органу, номер справи, обставини, обґрунтування вимог, підпис та необхідні додатки.

Чи можна отримати гроші за затримку карти побиту

Так, законодавство передбачає можливість грошових виплат у зв’язку з незаконною бездіяльністю адміністрації, але рішення TSUE C-254/25 не призначило автоматичної компенсації всім іноземцям.

Тут потрібно розрізняти два механізми.

Грошова сума за бездіяльність адміністрації

Стаття 149 § 2 Закону про провадження перед адміністративними судами Польщі передбачає, що WSA за відповідних умов може присудити заявнику грошову суму — suma pieniężna.

Суд також може накласти штраф на адміністративний орган — grzywna. Однак штраф і грошова сума на користь заявника — це різні правові заходи.

Для присудження грошової суми суд оцінює обставини конкретної справи. Навіть визнання бездіяльності не означає автоматичного призначення виплати.

У рішенні C-254/25 TSUE також пояснив, що за наявності належно доведеного форс-мажору право ЄС саме по собі не зобов’язує суд призначати фінансові санкції чи компенсаційні виплати за перевищення строку.

Відшкодування збитків, завданих державою

Інший механізм — вимога відшкодування реальної шкоди, завданої незаконними діями чи бездіяльністю публічної влади.

Такі вимоги можуть ґрунтуватися на відповідних положеннях польського Цивільного кодексу, зокрема статтях 417 і 417¹, а в справах, пов’язаних із порушенням права ЄС, — також на принципах відповідальності держави за порушення права Європейського Союзу.

Однак для отримання відшкодування зазвичай необхідно встановити відповідні правові підстави відповідальності, підтвердити завдану шкоду та причинний зв’язок між незаконним порушенням і його наслідками.

Наприклад, якщо заявник стверджує, що через незаконну затримку втратив роботу чи конкретний дохід, потрібно довести, що саме затримка спричинила відповідні збитки. Також суд враховуватиме, чи мав іноземець законне право працювати без отримання нової карти побиту.

Висновок: можливість вимагати гроші існує, але ні тривале очікування, ні саме рішення C-254/25 не означають автоматичного права на визначену суму компенсації.

Чи можна переглянути старі рішення польських судів після C-254/25

Це ще одне важливе питання для іноземців, які раніше подавали скарги на бездіяльність воєводи, але отримали негативне рішення польського адміністративного суду.

У Польщі існує механізм поновлення судового провадження — skarga o wznowienie postępowania.

Стаття 272 § 2a Закону Prawo o postępowaniu przed sądami administracyjnymi дозволяє вимагати поновлення провадження у випадку, якщо рішення TSUE може вплинути на зміст раніше ухваленого рішення польського суду.

Припустімо, іноземець подав скаргу до WSA на бездіяльність воєводи, однак суд відмовив, обґрунтувавши своє рішення статтею 100d.

Якщо справа юридично підпадає під висновки TSUE C-254/25, заявник може перевірити можливість поновлення судового провадження.

Проте є важливі умови:

• попереднє судове рішення повинно відповідати процесуальним умовам поновлення;
• рішення TSUE повинно мати значення для результату конкретної справи;
• необхідно дотриматися встановлених законом строків і формальних вимог;
• сам факт поновлення провадження не гарантує зміни попереднього рішення.

Особливо важливо щодо строків: стаття 272 § 2a передбачає спеціальний порядок їх обчислення. Тримісячний строк на подання заяви про поновлення у зв’язку з рішенням TSUE обчислюється від публікації резолютивної частини цього рішення в Офіційному журналі ЄС, а не автоматично від дня проголошення рішення 12 листопада 2026 року.

Тому іноземцям, які раніше програли справи через статтю 100d, варто своєчасно перевірити можливість поновлення провадження та відповідні процесуальні строки.

Офіційний текст закону: Prawo o postępowaniu przed sądami administracyjnymi — Dz.U. 2026 poz. 143.

Що потрібно знати тим, хто тільки подає заяву на карту побиту

Після рішення TSUE C-254/25 нові заявники можуть обґрунтовано очікувати, що їхні справи розглядатимуть відповідно до застосовних норм польського та європейського законодавства.

Проте не варто вважати, що стаття 100d уже скасована, або що для кожної нової заяви автоматично почав діяти 60-денний строк незалежно від її обставин.

Рішення TSUE не замінює чинного порядку оформлення дозволів і не звільняє заявників від виконання встановлених законом вимог.

Тим, хто планує подавати заяву, рекомендується:

1. Визначити правильну підставу проживання. Для навчання, роботи, сім’ї або інших цілей діють різні правила.
2. Підготувати необхідні документи. Неповна заява може спричинити додаткові процедурні дії та вплинути на перебіг строків.
3. Зберігати підтвердження подання. Варто мати копії заяв, повідомлень, підтверджень отримання документів та листування з управлінням.
4. Реагувати на wezwanie. Якщо воєвода вимагає доповнення документів, необхідно виконувати законні вимоги у встановлені строки.
5. Контролювати перебіг провадження. За тривалої бездіяльності варто оцінювати можливість ponaglenia та звернення до WSA.

Додатково можна прочитати «Типові помилки в заяві на карту побиту» та «Wezwanie do uzupełnienia braków: як правильно відповісти».

Поширені запитання про рішення TSUE C-254/25

Чи означає рішення TSUE, що стаття 100d тепер незаконна для всіх?

Ні. Суд ЄС не скасував статтю 100d повністю. Він постановив, що за відсутності форс-мажору національні правила, які призупиняють строки та унеможливлюють ефективне оскарження бездіяльності, суперечать відповідним нормам права ЄС у справах, охоплених Директивою 2016/801.

Чи можна вже зараз подати скаргу до WSA на воєводу?

Так, законодавство передбачає можливість звернення до адміністративного суду зі скаргою на бездіяльність або затягування провадження. Перед цим за загальним правилом необхідно подати ponaglenie. Однак результат залежатиме від обставин справи, застосовних норм і позиції суду.

Чи потрібно чекати до 4 березня 2027 року?

Ні, сама наявність статті 100d не означає, що іноземець у будь-якому випадку повинен пасивно чекати до цієї дати. Можна перевіряти стан провадження та правові підстави для оскарження затримки. Водночас рішення TSUE не означає автоматичного припинення всіх обмежень, установлених статтею 100d.

Чи поширюється рішення на громадян України з PESEL UKR?

Сам статус PESEL UKR не визначає застосування рішення C-254/25. Важливо, який саме вид дозволу на проживання оформлює особа, які положення права ЄС регулюють її заяву та які обставини затримки існують.

Чи зобов’язаний воєвода тепер видати карту побиту за 90 днів?

Ні, 90-денний строк, який аналізував TSUE, передбачений Директивою 2016/801 для охоплених нею процедур. Для інших категорій проживання діють відповідні строки та правила їх обчислення. Крім того, обов’язок ухвалити рішення у строк не означає обов’язку видати позитивне рішення.

Чи можна вимагати компенсацію за три роки очікування?

Така можливість існує за відповідних правових підстав, але компенсація не є автоматичною. Потрібно розрізняти грошову суму, яку може присудити адміністративний суд за бездіяльність, та окреме відшкодування збитків, для якого необхідно довести встановлені законом умови відповідальності держави.

Що робити, якщо WSA раніше відмовив через статтю 100d?

Варто перевірити, чи є підстави для поновлення судового провадження відповідно до статті 272 § 2a p.p.s.a. Особливо важливо встановити, чи могло рішення C-254/25 вплинути на висновки суду у попередній справі, та не пропустити процесуальний строк.

Чи потрібно наймати адвоката для подання скарги?

Для подання звичайної скарги на бездіяльність до WSA професійний представник за загальним правилом не є обов’язковим. Однак у складних справах, особливо якщо потрібно обґрунтувати незастосування статті 100d через суперечність праву ЄС, юридична допомога може бути корисною. Для окремих подальших процесуальних дій, зокрема касаційного оскарження, можуть діяти вимоги щодо професійного представництва.

Висновок: що насправді змінює рішення TSUE C-254/25

Рішення Суду Європейського Союзу від 12 листопада 2026 року є важливим кроком у захисті прав іноземців, які тривалий час очікують на дозволи на проживання в Польщі.

TSUE підтвердив, що держава не може без належно доведених надзвичайних обставин призупиняти строки розгляду відповідних заяв та позбавляти заявників ефективних засобів судового захисту.

Суд також звернув увагу на необхідність адаптації державної адміністрації до збільшення кількості заяв і поставив під сумнів обґрунтування тривалого продовження обмежень після 2022 року.

Для іноземців, які роками чекають на карту побиту, головна практична користь рішення C-254/25 полягає в можливості використовувати конкретні висновки TSUE для оскарження застосування статті 100d та захисту свого права на своєчасний розгляд справи.

Водночас рішення безпосередньо стосується дозволів, охоплених Директивою 2016/801. У справах про побит і роботу, сімейне проживання або інші категорії його застосування потребує додаткового правового обґрунтування.

Найважливіша практична порада — не обмежуватися лише очікуванням відповіді воєводи. Варто перевірити документи, з’ясувати застосовні строки, за наявності підстав подати ponaglenie та оцінити можливість скарги до WSA.

Саме практичне застосування цього рішення польськими адміністративними судами покаже, наскільки суттєво воно вплине на розгляд різних категорій заяв іноземців.

Офіційний текст рішення TSUE:

Справа: C-254/25 — A.A. проти Wojewody Śląskiego.
Дата рішення: 12 листопада 2026 року.
Ідентифікатор: ECLI:EU:C:2026:979.
Суд: Trybunał Sprawiedliwości Unii Europejskiej, п’ята палата.

Прочитати повний текст рішення TSUE C-254/25 польською мовою.

Матеріал має інформаційний характер і не замінює індивідуальної юридичної консультації. У кожній справі необхідно враховувати вид дозволу на проживання, дату подання заяви, комплектність документів, застосовні правові норми та фактичні обставини провадження.