USAID припинив фінансування українських медіа: кого це зачепило і що означає?

В Україні завжди було складно з незалежними медіа. Більшість ЗМІ або належать олігархам і працюють в їхніх інтересах, або підконтрольні владі й не можуть дозволити собі надмірну критику. Однак навіть ті, хто називав себе “незалежними”, часто існували за рахунок міжнародних грантів. Одним із таких джерел фінансування був USAID – Агентство США з міжнародного розвитку. І тепер, коли ця організація припинила фінансування частини українських медіа, ситуація набуває нових фарб.

Що таке USAID і кого він фінансував?

USAID – це урядова організація США, яка фінансує різноманітні проєкти у сферах демократії, економіки, освіти та медіа. В Україні ця організація підтримувала низку антикорупційних і журналістських проєктів, зокрема Bihus.Info, “Слідство.Інфо”, “Бабель”, “Українська Правда” та інших, а також багато регіональних ініціатив.

Фінансування від USAID дозволяло цим ЗМІ працювати без прямої залежності від українських політиків та бізнесменів, але це не означає, що вони були повністю вільними у виборі тем для розслідувань. Очевидно, що отримуючи гроші від міжнародної структури, вони мали відповідати певним умовам і не виходити за рамки узгодженого порядку денного.

Наприклад, ці ЗМІ активно викривали корупцію попередньої влади, але часто замовчували проблеми, які створювали чиновники чинної влади. Особливо це стосується теми порушень прав громадян з боку ТЦК (військових комісаріатів), мобілізації, “бусифікації”, а також незаконних рішень військового командування.

Тобто, навіть грантові медіа мали свої “червоні лінії”. Вони критикували одних, але мовчали про інших. Тепер, коли гранти закінчилися, вони раптом згадали, що гроші потрібні, і почали шукати нових спонсорів.

Чому закрили фінансування і що буде далі?

USAID припинив фінансування українських медіа з різних причин. Офіційно це пояснюється переглядом програм та перерозподілом коштів, але не виключено, що це також пов’язано з оцінкою ефективності цих грантів.

Найбільше від цього постраждали саме ті медіа, які звикли існувати за рахунок донорських коштів. Тепер у них кілька варіантів:

• Звертатися по фінансову підтримку до громадян (донати, підписка, клубні внески);
• Шукати нових політичних чи олігархічних спонсорів, що означатиме втрату навіть залишків незалежності;
• Скорочувати штати або взагалі закриватися.

Багато медіа, які роками працювали на грантах, тепер фактично стали безробітними. Але головна іронія в тому, що це саме ті ЗМІ, які свого часу замовчували беззаконня в країні, коли це було вигідно їхнім донорам. Вони не критикували свавілля ТЦК, арешти активістів, порушення прав громадян під час мобілізації – тепер їм просто відключили фінансування, і вони почали «пищати», що їм важко.

Але хіба вони були незалежними?

Хто платить – той і замовляє музику

Фінансові проблеми «грантових» медіа ще раз показали, що дійсно незалежних ЗМІ в Україні майже немає. Якщо раніше вони критикували олігархічні канали, звинувачуючи їх у заангажованості, то тепер самі опинилися в ситуації, коли їхнє фінансування просто зникло.

Деякі з них намагаються зібрати гроші у звичайних людей, відкриваючи збори, пропонуючи платні підписки, але чи будуть вони чесними перед своїми читачами та глядачами? Адже ті, хто шукає нового «господаря», завжди будуть змушені працювати на його інтереси.

Ситуація з BIHUS.Info та іншими схожими проєктами лише підтверджує, що «грантова журналістика» має ті ж самі проблеми, що й олігархічна:

• Замовчування незручних тем (наприклад, порушення прав українців владою та силовими структурами);
• Атаки на неугодних (коли активістів або альтернативних журналістів топлять у негативних матеріалах);
• Фінансова залежність від донора (а отже, підлаштування під його інтереси).

Сьогодні ці медіа втратили фінансування, і замість того, щоб переосмислити свою роботу, вони просто шукають нового спонсора (господаря).

Що це означає для України?

Справжні незалежні ЗМІ – це ті, хто не залежить від жодних фінансових груп, а працює виключно для суспільства. В Україні таких дуже мало.

Грантові ЗМІ, які зараз залишилися без грошей, можуть або стати справді незалежними (але для цього їм потрібно довести свою чесність і отримати підтримку суспільства), або знайти нових політичних покровителів, що зведе нанівець будь-яку довіру до них.

Ця ситуація показала головну проблему: медіа в Україні майже завжди працюють на когось, а не на людей.

Суспільству потрібно шукати нові джерела інформації – незалежних журналістів-ентузіастів, альтернативні платформи, які не бояться висвітлювати всі теми, навіть ті, що незручні владі.

Тільки тоді можна буде говорити про справжню незалежну журналістику, яка не залежатиме від грантів, олігархів чи політичних сил.