Українські лікарі в Польщі під загрозою втрати роботи: що відомо про вимогу польської мови B1

У Польщі загострилася ситуація навколо лікарів з України та інших країн поза ЄС, які отримали право на медичну практику за спрощеною або умовною процедурою, але не подали документ про знання польської мови щонайменше на рівні B1. Проблема не лише в самій мові, а й у тому, що протягом певного часу система покладалася не на стандартизований іспит, а на заяву самого лікаря про достатнє володіння польською.

Для українців у Польщі ця тема важлива з двох причин. По-перше, вона стосується безпеки пацієнтів і якості комунікації в лікарнях. По-друге, під ударом опинилися українські медики, які вже працювали в польській системі охорони здоров’я, але не всі встигли або змогли вчасно отримати потрібний мовний документ.

ЗМІСТ

• Що сталося з українськими лікарями в Польщі
• Як працювала спрощена процедура для лікарів з-за меж ЄС
• Чи справді достатньо було лише заяви про знання польської
• Що змінилося після 24 жовтня 2024 року
• Які документи підтверджують польську мову на рівні B1
• Чому ця історія викликає питання до польської влади та МОЗ
• Наслідки для українських лікарів: робота, документи, ризики
• Що варто зробити лікарям, які ще не подали сертифікат
• Що це означає для українських пацієнтів у Польщі
• Висновок

Що сталося з українськими лікарями в Польщі

У травні 2026 року в Польщі знову активно обговорюють питання лікарів з України, які працювали на підставі спрощених або умовних правил доступу до професії. Причина — закінчення перехідного строку, до якого частина медиків мала підтвердити знання польської мови документом щонайменше на рівні B1.

За повідомленнями польських медіа з посиланням на президента Naczelna Rada Lekarska, після 1 травня 2026 року умовне право на виконання професії вже було припинено для 146 лікарів з-за меж ЄС, які не подали відповідний мовний документ. Також у публічній дискусії звучить оцінка, що в Польщі працює близько 3 тисяч лікарів українського походження, а приблизно третина з них могла мати проблему з поданням сертифіката або іншого підтвердження B1.

Важливо: ці цифри слід розглядати як дані з публічних заяв медичного самоврядування, а не як повну офіційну статистику Міністерства охорони здоров’я. Натомість офіційно підтвердженим є сам обов’язок подати документ B1 і дата — до 1 травня 2026 року для лікарів, які отримали дозвіл за старими правилами.

Як працювала спрощена процедура для лікарів з-за меж ЄС

Польща кілька років використовувала спрощені механізми доступу до професії лікаря для медиків, які здобули освіту за межами Європейського Союзу. Такі рішення з’явилися на тлі кадрового дефіциту в медицині, пандемії COVID-19, а згодом — після початку повномасштабної війни в Україні та приїзду великої кількості українців до Польщі.

Сенс цієї процедури був простий: не чекати повної нострифікації диплома та проходження всього стандартного шляху, а дозволити лікарю швидше розпочати роботу в конкретному медичному закладі, на визначений період і в межах визначеного обсягу професійних дій.

На офіційному сайті польського Міністерства охорони здоров’я в описі такої процедури зазначалося, що кандидат мав подати, зокрема, заяву про те, що він або вона володіє польською мовою достатньо для виконання довіреного обсягу професійних дій. Тобто в старій моделі акцент був не на обов’язковому сертифікаті, а на письмовій декларації кандидата. Детальніше про цей порядок можна прочитати на сторінці польського МОЗ: gov.pl.

Це не означало, що лікар формально міг «не знати польської». Навпаки, знання мови було умовою. Але проблема полягала в іншому: рівень цієї мови не завжди перевірявся однаково, прозоро й стандартизовано ще до початку роботи лікаря з пацієнтами.

Чи справді достатньо було лише заяви про знання польської

У певному сенсі — так. Для частини лікарів, які проходили спрощену процедуру, достатнім елементом мовного підтвердження була власна письмова заява про знання польської мови на рівні, достатньому для виконання роботи. При цьому лікар також подавав інші документи: диплом, підтвердження досвіду, документи про спеціалізацію, довідку від медичного закладу в Польщі, документи про стан здоров’я, заяви щодо доброчесності та інші матеріали.

Тому неправильно зводити всю процедуру до фрази «лікар просто сказав, що знає мову, і його пустили до пацієнтів». Система вимагала пакет документів і рішення компетентних органів. Але саме мовна частина справді виглядала слабким місцем: замість чіткої перевірки через іспит або сертифікат значну роль відігравала декларація самого кандидата.

Для звичайної адміністративної справи така декларація могла б здаватися прийнятною. Але медицина — це сфера підвищеного ризику. Лікар має не лише сказати пацієнту прості фрази, а й зрозуміти симптоми, алергії, історію хвороби, пояснити дозування, попередити про побічні ефекти, прочитати польську медичну документацію, спілкуватися з медсестрами, реєстратурою, SOR, NFZ та іншими установами. У такій сфері відсутність єдиного мовного стандарту виглядає щонайменше дискусійно.

Якщо вам потрібно розібратися, куди звертатися як пацієнту в різних ситуаціях, корисною може бути окрема стаття: POZ vs NPL vs SOR у Польщі.

Що змінилося після 24 жовтня 2024 року

Після змін у правилах польське Міністерство охорони здоров’я розділило лікарів на дві групи.

• Лікарі, які подали заяву після 24 жовтня 2024 року. Вони мають подати документ, що підтверджує знання польської мови мінімум на рівні B1, ще перед отриманням права на виконання професії.
• Лікарі, які отримали згоду за старими правилами до 24 жовтня 2024 року. Вони не мусили подавати документ B1 перед отриманням права на роботу, але отримали обов’язок подати такий документ до відповідної окружної лікарської ради до 1 травня 2026 року.

Саме друга група зараз опинилася у найскладнішій ситуації. Частина цих медиків уже працювала в Польщі, мала контракти, пацієнтів, місце в конкретному закладі, а тепер зіткнулася з ризиком втратити право на професійну діяльність через відсутність або несвоєчасне подання мовного документа.

Офіційне повідомлення польського МОЗ про обов’язок подати документ B1 і дедлайн до 1 травня 2026 року доступне тут: gov.pl.

Які документи підтверджують польську мову на рівні B1

Польське МОЗ опублікувало перелік документів, які можуть підтверджувати знання польської мови мінімум на рівні B1. Серед них:

• документ про позитивне складання іспиту з польської мови, який проводить Naczelna Rada Lekarska;
• свідоцтво зрілості, отримане після складання іспиту польською мовою;
• підтвердження складання окремих лікарських або лікарсько-стоматологічних іспитів польською мовою;
• документ про знання польської мови як іноземної на рівні B1 або вище, виданий після складання іспиту в уповноваженій установі;
• у разі очікування на друк сертифіката — довідка від уповноваженої установи про те, що особа склала іспит із позитивним результатом і чекає на видачу сертифіката;
• документ, що підтверджує набуття польського громадянства.

Актуальний перелік документів опублікований на офіційному сайті польського МОЗ: gov.pl.

Тут важлива практична деталь: якщо лікар склав іспит, але ще не отримав надрукований сертифікат, у деяких випадках можна подати довідку про позитивний результат і очікування на сертифікат. Саме тому людям, які вже складали іспит, не варто чекати пасивно — потрібно якнайшвидше звертатися до своєї окружної лікарської палати й уточнювати, який документ приймуть у конкретній ситуації.

Чому ця історія викликає питання до польської влади та МОЗ

Критика цієї ситуації має два боки. З одного боку, Польща справді мала кадровий дефіцит у медицині. У багатьох повітах і менших містах бракувало лікарів, а українські медики допомогли закривати реальні потреби системи. Для пацієнтів це часто означало не ідеальне рішення, але хоча б доступ до консультації, чергування чи відділення.

З іншого боку, державна система повинна була з самого початку встановити більш прозорі та однакові правила перевірки мови. Якщо лікар працює з пацієнтом польською, веде документацію польською та несе юридичну відповідальність у польській системі, то мова не може бути лише формальністю або декларацією «на слово».

Найбільше питань викликає саме непослідовність. Спочатку система допустила роботу за м’якшими правилами, потім ввела документ B1, дала перехідний період, а тепер частина людей фактично опинилася перед втратою роботи. Для пацієнтів це питання безпеки, а для лікарів — питання професійної стабільності й передбачуваності правил.

Така модель виглядає не зовсім прозоро: якщо знання польської було критично важливим для безпеки пацієнтів, то чому стандартизоване підтвердження не вимагали відразу? А якщо держава свідомо зробила виняток через кадровий дефіцит, то чи достатньо вона допомогла лікарям вчасно пройти мовну сертифікацію?

Наслідки для українських лікарів: робота, документи, ризики

Для українських лікарів наслідки можуть бути серйозними. Якщо умовне або обмежене право на виконання професії припиняється, лікар може втратити можливість легально працювати на посаді лікаря в Польщі. Це може вплинути не лише на зарплату, а й на трудовий договір, дозвіл на перебування, фінансову стабільність родини та подальшу кар’єру.

Особливо складною ситуація може бути для тих, хто працював у невеликих містах або повітових лікарнях. Саме там іноземні лікарі часто заповнювали кадрові прогалини. Якщо кілька медиків одночасно втрачають право на роботу, проблема виникає не лише в них особисто, а й у медичному закладі, який може залишитися без потрібного персоналу.

Окремо варто пам’ятати: умовне право на виконання професії — це не завжди повноцінний, необмежений доступ до медичної практики. Часто воно прив’язане до конкретного місця, часу та обсягу роботи. Тому зміна роботодавця, закінчення строку, відсутність мовного документа або зміна правової підстави можуть створити додаткові ризики.

Якщо лікар планує залишатися в Польщі надовго, варто також аналізувати не лише мовний сертифікат, а й ширший шлях визнання кваліфікації. Про загальні правила визнання дипломів і регульованих професій читайте тут: нострифікація в Польщі.

Якщо втрата права на роботу впливає на договір з роботодавцем, корисно також знати базові відмінності між формами працевлаштування. Детальніше: умова о праце та умова злеценя.

Що варто зробити лікарям, які ще не подали сертифікат

Якщо ви лікар або лікар-стоматолог з України й працюєте в Польщі за спрощеною або умовною процедурою, не варто обмежуватися загальними новинами. Потрібно перевірити свій конкретний статус.

• Зверніться до своєї окружної лікарської палати. Уточніть, чи ваш документ B1 уже внесено до справи, чи є формальні недоліки, чи можна подати довідку про складений іспит замість готового сертифіката.
• Перевірте дату та підставу отримання дозволу. Для тих, хто подавався після 24 жовтня 2024 року, правила інші, ніж для тих, хто отримав згоду раніше.
• Попросіть письмову позицію роботодавця. Якщо медзаклад зацікавлений у вашій роботі, він може допомогти з документами, підтвердженнями, графіком і комунікацією з палатою.
• Не відкладайте мовний іспит. Навіть якщо правила ще змінюватимуться, сертифікат B1 або вищий рівень залишиться сильним аргументом для роботи, легалізації та професійної довіри.
• Оцініть довгостроковий шлях. Якщо ви плануєте залишатися в Польщі, варто розглядати не лише тимчасові дозволи, а й повне визнання кваліфікації, стаж, іспити та стабільну правову підставу для роботи.

Для багатьох українців робота і легальне перебування в Польщі тісно пов’язані. Якщо зміни в професійному статусі можуть вплинути на вашу карту побиту або іншу підставу перебування, варто заздалегідь перевірити свої документи. Дивіться також: карта побиту для українців.

Якщо справа вже зайшла до ризику втрати роботи, корисно знати базові правила розірвання договору: як звільнитися з роботи в Польщі та розірвати трудовий договір.

Що це означає для українських пацієнтів у Польщі

Для пацієнтів ця історія також має практичне значення. З одного боку, українські лікарі часто допомагали українцям у Польщі краще пояснити симптоми, зрозуміти рекомендації та не боятися контакту з медичною системою. Для багатьох біженців і мігрантів це було важливо, особливо в перші місяці перебування в країні.

З іншого боку, лікар у Польщі працює в польській системі: медична документація, рецепти, направлення, комунікація з NFZ, лікарнями та іншими спеціалістами відбуваються польською. Тому достатнє знання мови — це не бюрократична дрібниця, а елемент безпеки лікування.

Пацієнтам варто звертати увагу на якість комунікації. Якщо ви не розумієте рекомендацій лікаря або лікар не розуміє ваших симптомів, просіть пояснити простіше, записати ключові речі письмово, уточнюйте дозування ліків і не соромтеся звертатися за другою думкою.

Більше практичної інформації про польську медичну систему зібрано в окремому розділі: медицина в Польщі для українців. Якщо потрібно записатися до лікаря, дивіться також інструкцію: запис до лікаря в Польщі.

Висновок

Ситуація з українськими лікарями в Польщі показала слабке місце спрощених процедур. Держава хотіла швидко залучити медиків у систему, де бракувало кадрів, але мовна перевірка певний час не була достатньо стандартизованою. Формально знання польської вимагалося, але на практиці для частини лікарів ключовим документом була заява про достатнє володіння мовою, а не сертифікат або іспит.

Тепер правила стали жорсткішими: документ B1 потрібен або перед отриманням права на практику, або — для тих, хто отримав дозвіл раніше — мав бути поданий до 1 травня 2026 року. Ті, хто не встиг, ризикують втратити право на роботу лікарем у Польщі.

Цю історію не варто зводити до простого звинувачення українських медиків. Частина лікарів справді могла добре працювати й володіти польською, але не мати вчасно оформленого документа. Інші могли недооцінити вимоги або не встигнути через черги, строки іспитів чи бюрократію. Але відповідальність лежить не лише на лікарях: польська система також мала з самого початку встановити чіткі, однакові та прозорі правила мовної перевірки для професії, від якої напряму залежить безпека пацієнтів.

Головний практичний висновок: українським лікарям у Польщі потрібно якнайшвидше перевірити свій статус у лікарській палаті, подати підтвердження B1 або довідку про складений іспит, а також планувати довгострокове визнання кваліфікації. Пацієнтам же варто пам’ятати: мова в медицині — це не формальність, а частина безпечного лікування.