Чи може робітник відмовитися від виконання роботи в Польщі

На адресу нерідко надходять запитання про можливість не виконувати тих чи інших розпоряджень начальства при роботі в Польщі. Найчастіше конфліктна ситуація складається навколо команди залишитися на наднормову роботу чи вийти в вихідний, в ніч, але є чимало й інших прикладів.

Щоб прояснити це питання, ми вирішили в рамках спецрубрики “Права та обов’язки роботодавців у Польщі” зібрати воєдино всі випадки можливої відмови від виконання розпоряджень начальства, а також ситуації, за яких така відмова неприпустима. Розглянемо як норми чинного законодавства, так і яскраві приклади судових рішень на цю тему.

ЗМІСТ

• Основні положення
• Робота, непередбачена договором
• Якщо наказ протизаконний
• Небезпека для життя і здоров’я
• Нездужання працівника
• Що робити, якщо роботодавець змушує виконувати незаконний наказ?

Основні положення

Обов’язок дотримуватися інструкцій роботодавця – одна з основних рис трудових відносин. Власне, для цього і приймають співробітника на роботу, щоб виконувати покладені на нього обов’язки в інтересах роботодавця, за винагороду.

Працівник має право критикувати отриману команду, висловлювати зауваження і пропозиції, але якщо розпорядження підтверджено (роботодавець наполягає), то в рамках закону і своїх повноважень співробітник зобов’язаний виконати необхідне. Відмова може призвести до негативних наслідків, у тому числі штрафів або розриву трудового контракту.

Що законодавство Польщі відносить до обов’язкових команд, виконання яких працівником необхідне? Працівник не може без наслідків відмовитися виконувати розпорядження роботодавця, якщо:

• Вони пов’язані з роботою.
• Не суперечать трудовому законодавству.
• Не порушують інших законів РП.

Це ситуація, що називається, за замовчуванням. Далі буде розглянуто випадки, які є винятком із цих правил. Варіанти, за яких відмова від виконання команди буде законною, а санкції, накладені за невиконання таких розпоряджень, можуть бути оскаржені в суді.

Одразу наведемо негативний приклад. Співробітник отримав розпорядження залишитися на понаднормову роботу з метою термінового ремонту конвеєра, що поламався. Працівник відмовився підкоритися, аргументуючи тим, що на поточному тижні він уже неодноразово залишався на понаднормову. До того ж це негативно відбивається на його сімейному житті. Роботодавець звільнив співробітника за статтею за невиконання, але той, не погодившись із рішенням, подав до суду.

Суд підтвердив законність звільнення, оскільки трудове право дає змогу роботодавцю зобов’язати працівника залишитися на понаднормові, якщо питання стосується захисту майна або виправлення несправності. Рішення Верховного суду від 16.12.1987, I PRN 68/87, OSNC 1989/10/164.

Робота, непередбачена договором

"Я не буду цього робити, це не входить до моїх обов'язків!" — погодьтеся, доволі поширене формулювання відмови працівників виконувати деякі команди начальства. І багато в чому це дійсно право співробітника. Наприклад, якщо ви прийшли працювати лікарем, а вас скеровують мити унітази, то в багатьох випадках відмова від виконання такого розпорядження буде законною, тому що обов’язки не відповідають кваліфікації, заявленій у контракті (докладніше про це далі)

Проте існує низка винятків. По-перше, у законі прямо вказано на два випадки (достатньо будь-якого з них), коли вимога виконати інші обов’язки (відмінні від зазначених у договорі) законні:

1. Якщо таке переведення виправдане з погляду технологічного процесу/потреб роботодавця, має на увазі переведення на строк не більше ніж 3 місяці, обов’язки відповідають кваліфікації працівника (згадаймо приклад вище), а заробітна плата не зменшується. Підстава: art. 42 par. 4 Kodeks Pracy (далі k.p.).
2. Якщо на підприємстві офіційно оголошено простій, але роботодавець може надати співробітнику іншу роботу. Підстава: art. 81 par. 3 k.p.

По-друге, є менш визначені, але все ж таки умови для законних вимог виконати непрописані в договорі обов’язки. Наприклад, існує норма, що зобов’язує працівника в процесі виконання своїх обов’язків піклуватися про інтереси роботодавця та збереження його майна (про всяк випадок дослівно: dbałości o dobro pracodawcy i ochrony jego mienia). У контракті працівника можуть бути прописані обов’язки, пов’язані, наприклад, виключно з технологічною операцією на виробництві, але вимога (знову ж таки, приміром) прибрати своє робоче місце після зміни буде законною, тому що відмова може призвести до псування устаткування та/або порушення безпеки тощо.

З цього випливає:

Працівник може відмовитися виконувати команду роботодавця, якщо його примушують виконувати обов’язки, які не передбачені угодою, але тільки за умови, що подібна невідповідність є недозволеною з погляду закону.

Більш конкретно на прикладі судової практики. Співробітник працював у лікарні на посаді лаборанта. У певний момент він отримає розпорядження перейти на роботу санітаром, зі зниженням оплати до рівня цієї штатної одиниці. Працівник відмовився і був звільнений.

Суд поновив лаборанта на робочому місці на посаді та із зарплатою, передбаченою договором. Застосування art. 42 par. 4 p.k. визнано незаконним, оскільки заробіток знижувався. Роз’яснення надано в Рішенні ВС від 18.11.1999 I PKN 370/99, OSNP 2001/7/225.

Якщо наказ протизаконний

Якщо отримана команда суперечить закону, її невиконання — це не право, а обов’язок працівника. Саме так категорично цю норму заявлено в трудовому праві.

Існують очевидні випадки протизаконних команд. Наприклад, якщо людина влаштувалася працювати вантажником, а роботодавець відправляє її до конкурентів з метою фізичного впливу на її представників, то мало хто сумніватиметься в незаконності такого наказу. Його виконання може призвести не лише до звільнення, а й до небажаного контакту з правоохоронною системою.

Однак у рамках виконання своїх обов’язків, розпорядження так само можуть суперечити закону. Це може виглядати не настільки явно і часом здаватися, що відповідальність за такі команди роботодавець бере на себе, але з погляду норм права, виконання таких команд не знімає відповідальності з працівника.

Наведу приклад із судової практики. На одному з польських підприємств жінка, яка працює бухгалтером, отримала наказ від начальства незаконно змінити в документах кваліфікацію деяких працівників, унаслідок чого їхня зарплата необґрунтовано зросла. Через деякий час начальника звільнили, а той, хто прийшов на його місце, розібравшись у тому, що сталося, звільнив і бухгалтера.

Жініна оскаржила звільнення в судовому порядку, аргументуючи тим, що всього лише виконувала накази керівництва. Однак суд підтвердив законність звільнення, тому що співробітниця зобов’язана була вказати начальству на незаконність команди і відмовитися її виконувати. Рішення ВС від 10.11.1997, I PKN 244/97, OSNP 1998/12/358.

Це призводить до такого висновку:

Працівник зобов’язаний критично ставитися до отриманих команд і аналізувати їх на відповідність законам. У разі виявлення протизаконності розпорядження, співробітник повинен попередити про це начальство і відмовитися виконувати протизаконний наказ.

При всій неоднозначності цієї норми, що побічно накладає на співробітників обов’язок детально знати законодавство, все ж ці правила в законах прописано і судовою практикою підтверджено. Однак ця ж норма допомагає і захищати права працівника, якщо отримані команди їх порушують.

Тут розглянемо вже гіпотетичний приклад, насамперед тому, що реальних судових справ на цю тему величезна кількість, і вони не є прецедентами, а скоріше стали розхожою практикою.

Наприклад, дівчину-працівницю примушують залишитися на понаднормову роботу вночі. Однак вона відмовляється, заявивши роботодавцю, що перебуває на третьому місяці вагітності (і підтвердивши це документально, довідкою від лікаря). Така відмова правомірна, оскільки art. 178 par.1 k.p. забороняє вагітним працювати вночі. Інакше кажучи, наказ був незаконний і працівниця, попередивши роботодавця, має право його не виконувати.

Небезпека для життя та здоров’я

Ця ситуація може перетинатися з попередньою, але в низці випадків відрізняється від неї принципово. Якщо говорити про норми, то роботодавець зобов’язаний забезпечити безпечні умови праці, а недотримання цих обов’язків дає працівникам право відмовитися виконувати команди. Сюди входять ситуації, і коли виконання розпорядження несе загрозу життю/здоров’ю безпосередньо співробітника, і коли така загроза можлива для інших людей.

При цьому працівник може відмовитися виконувати свої обов’язки за договором (а не тільки за отриманим окремо наказом), якщо ситуація на робочому місці стала загрожувати життю/здоров’ю. У такій ситуації звільнення буде незаконним, а неробочий період (до виправлення ситуації) має бути оплачений.

Ця норма не поширюється на випадки, коли виконання обов’язків пов’язане з порятунком життя. Наприклад, пожежники, рятувальники, спеціальні служби тощо.

Недомагання працівника

Одразу скажемо, не йдеться про лікарняний лист. https://ua-migrant.pl/likarnyanyj-u-polshhi-yak-otrymaty-elektronnyj-lyst/ У разі захворювання, працівник чинить за окремо прописаними правилами. У даному випадку мається на увазі т. зв. Niedyspozycja pracownika – прописана нормами законодавства можливість деяких категорій працівників не виконувати свої обов’язки, якщо відчули нездужання.

До таких професій віднесено ті, що вимагають, щоб психофізичний стан співробітників, які виконують ці обов’язки, не створював загроз життю і здоров’ю іншим людям. Зокрема, сюди віднесено водіїв автобусів, трамваїв, авіадиспетчерів. Повний перелік встановлено спеціальною Постановою міністра праці та соціальної політики від 28 травня 1996 року.

Повний перелік встановлено спеціальною Постановою міністра праці та соціальної політики від 28 травня 1996 року.

Зазначені особи можуть відмовитися від виконання як нових команд начальства, так і своїх звичайних обов’язків, просто заявивши про невідповідний психофізичний стан. Однак оплачуватися час невиконання не буде.

Крім цього не можуть посилатися на нездужання особи, чиї обов’язки пов’язані з порятунком життів або майна людей.

Що робити, якщо роботодавець змушує виконувати незаконний наказ?

Примус працівника до виконання незаконних команд є порушенням трудового законодавства. З цього випливають і способи подолання ситуації. У конкретному випадку вони можуть знадобитися не всі, або мати іншу послідовність, але загалом набір кроків такий:

1. Визначити, що дане розпорядження незаконне.
2. Заявити роботодавцю, що отримана команда порушує норми законодавства.
3. Вимагати надати розпорядження в письмовому вигляді (допоможе для подальшого захисту прав, якщо ситуацію не вдасться врегулювати на цьому етапі).
4. Офіційно заявити про відмову виконувати незаконну команду (краще письмово, з реєстрацією заяви роботодавцем).
5. Звернутися до Трудової інспекції.

Якщо ці заходи не допомогли, або відбулося незаконне звільнення, питання вирішують у судовому порядку.

Якщо ці заходи не допомогли, або відбулося незаконне звільнення, питання вирішують у судовому порядку.

Підстав, щоб законно відмовитися виконувати команду роботодавця, чимало. Усі вони прописані в законах відносно ясно. Але це говорить і про протилежне — якщо відмова не відповідатиме хоча б одній із перелічених умов, то роботодавець буде вправі звільнити співробітника.