Хто такі «працюючі бідні» в Польщі та чому це стає системною проблемою

У Польщі спостерігається тривожна соціально-економічна тенденція — зростання числа так званих ubodzy pracujący, або ж «працюючих бідних». Це люди, які мають офіційну роботу, часто освічені, з досвідом, іноді навіть із знанням кількох мов, але все одно змушені жити від зарплати до зарплати, без можливості накопичення чи фінансової стабільності.

📊 Статистика говорить гучніше за обіцянки

За даними дослідження Barometr Rynku Pracy 2025, хоч майже 39% опитаних працівників у Польщі повідомили про підвищення зарплати в останні місяці, половина з них не помітила реального покращення, а 28,5% навіть заявили про погіршення свого фінансового стану.

Це означає, що формальне підвищення зарплат не компенсує зростання цін на житло, енергію, харчі та інші базові потреби. Особливо це відчутно для тих, хто заробляє менше 4 000 злотих брутто на місяць. Саме ця категорія найчастіше зазначає фінансове погіршення.

💼 Хто такий працюючий бідний?

У польських соціальних програмах працюючою бідною вважається особа, яка:

• або проживає в домогосподарстві з доходом на одну людину нижчим за соціальний поріг (виключаючи соціальні виплати),
• або має щомісячний дохід нижчий за мінімальну зарплату.

Серед них є і працівники роздрібної торгівлі, і фахівці-початківці, і навіть люди середнього віку зі стажем. Відзначається, що люди 45–54 років, особливо мешканці малих міст та сіл, частіше повідомляють про фінансові труднощі. Водночас молодь (18–24 роки) частіше заявляє про покращення — але за рахунок зростаючого попиту в торговельній галузі, де також фіксується найвищий відсоток задоволених фінансовим станом (36,7%).

📉 Чому проблема не зникає?

Польща, як і більшість країн ЄС, поки що не має чіткої політики щодо цієї категорії. Підвищення мінімальної зарплати саме по собі не вирішує проблему, оскільки вартість життя зростає ще швидше. Крім того, нестандартна зайнятість (наприклад, umowa zlecenie або umowa o dzieło) не дає фінансової стабільності чи соціального захисту.

Eurofound підкреслює, що працюючі бідні мають вищі ризики соціальної ізоляції, психологічних проблем, проблем із житлом та здоров’ям. Вони не мають змоги будувати довгострокові плани або створювати фінансову «подушку безпеки».

🎯 Чи є допомога?

У рамках Порталу Фондiв Європейських у 2024–2026 роках реалізується програма для підтримки працюючих бідних віком до 30 років. Метою є покращення ситуації цієї соціальної групи через перекваліфікацію, розвиток навичок або доступ до стабільнішої форми працевлаштування. Подробиці — на офіційній платформі Fundusze Europejskie.

Крім того, у контексті впровадження директиви ЄС щодо скорочення розриву в оплаті праці (запланованої на червень 2025 року), польські роботодавці мають підготуватися до змін у політиці зарплат. Це може покращити ситуацію в довгостроковій перспективі.

🧩 А як справи в українців у Польщі?

Українські трудові мігранти — не виняток. Багато з них працюють у фізичному секторі, на складі, у торгівлі чи на заводах. Umowa zlecenie часто не гарантує стабільності, а витрати на житло, документи, транспорт і харчування з’їдають левову частку доходу. Тому тема працюючих бідних — дуже актуальна й для нашої спільноти.

На порталі UA Мігрант ми регулярно інформуємо українців у Польщі про зміни в законодавстві, корисні програми та можливості фінансової підтримки.

🧠 Підсумки

Працюючі бідні — це не міф і не виняток. Це реальна частина суспільства, яка працює щодня, але залишається у фінансовій нестабільності. Польща визнає проблему, але поки що на системному рівні вона не вирішується.

А як ви вважаєте — що могло б реально змінити ситуацію на краще? Ваші думки важливі, тож не стримуйтеся — поділіться своїм баченням у коментарях.