Релігія в Німеччині: як влаштоване духовне життя та що варто знати мігрантам

Попри те, що ще у 1919 році релігія в Німеччині була офіційно відокремлена від держави, вона й досі відіграє важливу роль у суспільному житті. Релігійні свята є загальнодержавними вихідними, а більшість магазинів у неділю зачинені — що частково пояснюється впливом християнських традицій.

Це має значення і для українців, які нині проживають у Німеччині. Адже розуміння релігійної картини країни допомагає краще інтегруватися, не порушити традицій або, навпаки, знати свої права.

Релігійна мапа Німеччини

Німеччина — це мозаїка віросповідань. Найбільшими конфесіями є:

• Католики — переважно на півдні країни (Баварія, Баден-Вюртемберг),
• Протестанти (євангелісти) — більш розповсюджені на півночі та в центрі.

На сході країни, у колишній НДР, через антирелігійну політику попередньої влади, значна частина населення — атеїсти. Наприклад, до 68% мешканців цих регіонів не ідентифікують себе з жодною релігією.

Третє місце за кількістю віруючих посідає іслам. Це пов’язано з міграцією, зокрема з Туреччини, у 1960-х роках. Існують також громади юдеїв, православних, баптистів, свідків Єгови, хоч і в меншій кількості.

Релігійний податок: скільки платять німці?

Цікавим аспектом життя в Німеччині є Kirchensteuer — церковний податок. Якщо людина офіційно належить до церкви (про це вказується при реєстрації місця проживання), з неї утримується 8–9% від сплаченого прибуткового податку.

Ці кошти спрямовуються на фінансування церков, благодійних проєктів, дитсадків, догляду за літніми людьми та інше. Віряни, наприклад, можуть безкоштовно отримати місце на церковному кладовищі.

Тому багато мешканців Німеччини, навіть якщо вірять, офіційно виходять з церков, щоб не сплачувати податок. Це загрожує зменшенням церковного фінансування і спричиняє активні дискусії в німецькому суспільстві.

Церкви, традиції та громадський простір

Церкви в Німеччині — повсюдно: від маленьких сіл до мегаполісів. Звук дзвонів щоранку — звичне явище, яке не всім до вподоби, але вже сприймається як частина культурного ландшафту.

У той же час Німеччина дуже уважна до принципу свободи віросповідання та світськості громадського простору. Наприклад, якщо на дверях державного закладу вивішено хрест, будь-хто може звернутись із проханням його прибрати. Аналогічно — у школах: дівчатам-мусульманкам можуть заборонити носити хустки, якщо це вважається надмірним проявом релігії.

У загальноосвітніх школах обов’язково вивчається релігія або етика — залежно від конфесійної приналежності дитини.

Релігійне середовище Німеччини — це поєднання глибоких традицій, права на вибір та чітких меж між державою і релігією. Для українців, які переїхали до Німеччини, важливо не лише розуміти ці нюанси, а й знати свої права — як у приватному, так і публічному просторі.

На сайті ЮА Мігрант ми розповідаємо про особливості життя в Німеччині, які стосуються української громади — без пафосу, але з повагою до фактів.

А як ви ставитесь до релігійної системи в Німеччині? Чи вважаєте церковний податок справедливим, а недільні заборони виправданими? Ваші думки, як завжди, будуть доречними у розмові під цією публікацією.