Заборгованість по заробітній платі в разі банкрутства польського роботодавця

На жаль, банкрутство підприємств у Польщі далеко не рідкість і працівники таких фірм страждають одними з перших, оскільки неплатоспроможний підприємець може бути не в змозі розрахуватися за працю. Ця ситуація принципово відрізняється від невиплати зарплати, пов’язаної з несумлінністю роботодавця або помилками.

Однак є і хороша новина – борги із зарплати мають погашатися одними з перших, а якщо коштів банкрута виявляється недостатньо, вони можуть бути залучені зі спеціального державного Фонду гарантованих винагород працівників (FGŚP).

Про те, як стягнути борги із заробітної плати з роботодавця-банкрута, детально розповімо в цьому матеріалі.

ЗМІСТ

• Юридичне підґрунтя
  • Які заборгованості можуть бути компенсовані?
  • За яким типом договору виплатять борги із зарплати при банкрутстві роботодавця?
• I етап. Розподіл майна банкрута
• II етап. Виплата боргів із зарплати через FGŚP
• Висновок

Юридичне підґрунтя

Банкрутство підприємств відбувається за нормами, встановленими окремим НПА – Prawo upadłościowe (Закон про банкрутство). Крім цього, існує і профільний закон – Ustawa o ochronie roszczeń pracowniczych w razie niewypłacalności pracodawcy (Закон про захист вимог працівників у разі неплатоспроможності роботодавця – далі, Закон про захист вимог працівників). Саме вони і стануть основними в нашому розгляді.

На підставі норм ust.2, art.3 Закону про захист вимог працівників до регульованих ситуацій, окрім безпосередньо банкрутства та подібних до нього процесів, також належать випадки:

• видалення запису про здійснювану діяльність фізичною особою з реєстру;
• відкликання ліцензії на ведення бізнесу;
• розпочато процедуру ліквідації щодо роботодавця.

Усі ці ситуації, включаючи банкрутство, підпадають під описані далі способи стягнення боргів із зарплати. Для простоти розуміння будемо всі можливі випадки іменувати “банкрутством”.

Які заборгованості можуть бути компенсовані?

Відповідно до норм art.12 Закону про захист вимог працівників виплатам підлягають борги за:

• винагороди за роботу (зарплата);
• винагороди за час простою не з вини працівника та за іншу поважну відсутність на роботі;
• винагороди за період непрацездатності працівника через хворобу;
• оплаті відпусток;
• вихідній допомозі, що належить відповідно до положень про особливі правила припинення трудових відносин з працівниками з причин, не пов’язаних з працівниками;
• компенсація за невикористану відпустку;
• компенсація за достроково розірваний договір через банкрутство;
• компенсація за професійне захворювання;
• внески на соціальне страхування, що належать з роботодавців на підставі положень про систему соціального страхування.

Водночас, якщо компенсація здійснюватиметься з FGŚP, про який ми говоритимемо окремо, то розмір такої компенсації не може бути більшим, ніж за 3 місяці (що передують оголошенню банкрутства або звільненню співробітника).

За яким типом договору виплатять борги із зарплати при банкрутстві роботодавця?

Це один із принципових моментів. Відповідно до норм art.10 Закону про захист вимог працівників, до поняття “працівників”, що розглядаються в даному НПА, відносяться особи (в тому числі):

• Ті, хто перебуває з роботодавцем у трудових відносинах (умова про працю).
• Найняті для надомної роботи.
• Ті, хто співпрацює за агентським договором, договором доручення (умова злеценя) або іншим договором про надання послуги.

Зазначені норми поширюються на працівників, якщо за нього виплачувалися внески в ZUS з пенсійного страхування та страхування на випадок втрати працездатності (за винятком прислуги, найнятої фізичною особою).

Давайте розбиратися:

• Умови про працю повністю підпадають під дію цих правил, оскільки мають на увазі всі перераховані виплати.
• Умови злеценя так само зазначені в Законі, але, якщо це прямо не зазначено в самому договорі, то жодних виплат за лікарняними, відпустками та іншим ці типи контрактів за замовчуванням не передбачають. Отже, за ними борг може утворитися тільки за самою зарплатою (та іншими параметрами, прописаними в договорі – якщо вони є).
• Умови про дзело можуть підпадати під визначення “інших договорів”, проте є сувора норма про попередні виплати в ZUS, а ці контракти не передбачають таких виплат.

Відповідно, за умовами про працю за зазначеною технологією можна вимагати будь-які борги. За умовами злеценя – тільки за самою заробітною платою та окремо зазначеними в договорі виплатами (за їх наявності). За умовами про дзело стягнути борг може бути неможливо (тільки в судовому порядку).

Перейдемо безпосередньо до способів стягнення заборгованості з роботодавця-банкрута.

I етап. Розподіл майна банкрута

При розпочатій процедурі банкрутства керувати процесом може сам роботодавець, або спеціально призначений керуючий / ліквідатор. Ця особа (група осіб, організація) представляє боржника. Працівник, якому заборгували зарплату, переходить у категорію кредиторів (стає одним із них).

При цьому в Законі про банкрутство є такі положення:

Art.177. Захист вимог працівників. Prawo upadłościowe

1. Управитель негайно виконує обов’язки, передбачені положеннями про захист вимог працівників у разі неплатоспроможності роботодавця.

Існує й така стаття:

Art.237. Заборгованість за трудовими відносинами. Prawo upadłościowe

Заборгованість за трудовими відносинами не вимагає заяви від працівника. Цей тип заборгованості включено до списку заборгованостей за замовчуванням.

Тепер давайте розбиратися, що все це означає. Майно та кошти боржника є фондом для покриття його боргів. Працівник, як уже зазначалося, став одним із кредиторів, тобто має право на свою частину заборгованості.

Далі все досить просто:

• На підставі art.177 заборгованість із зарплати (та інших перерахованих вище випадків) має бути виплачена першочергово (щодо інших боргів).
• На підставі art.237 працівник нічого не повинен для цього робити – усе має зробити роботодавець/ліквідатор.

Звісно, просто сидіти і чекати на погашення боргу не завжди комфортно, особливо якщо довелося виїхати з Польщі. У такому разі потрібно зробити два моменти: з’ясувати, хто є ліквідатором (управителем), і направляти на його ім’я запити про стан справ (термін погашення). Усе листування краще вести через підтверджувані джерела, наприклад, за допомогою рекомендованих листів.

Потрібно розуміти, що крім обов’язку погасити заборгованість, має існувати ще й можливість це зробити. Про те, що робити, якщо коштів банкрута не вистачає на виплату зарплати, ми поговоримо далі. На цьому етапі потрібно розуміти, що ліквідатор/роботодавець повинен мати технічну можливість переказати гроші працівникові, тобто необхідно забезпечити його номером рахунку, контактними даними кредитора тощо.

II етап. Виплата боргів із зарплати через FGŚP

FGŚP (Fundusz Gwarantowanych Świadczeń Pracowniczych, Фонду гарантованих винагород працівників) – це спеціально створений державний фонд, відрахування до якого здійснює роботодавець за вищезазначених працівників (і уми про праце, і уми про дзело). З його коштів і погашається борг із зарплати в разі банкрутства, якщо власних коштів роботодавця не вистачає.

Як це відбувається:

1. Протягом одного місяця з дня визнання роботодавця неплатоспроможним сам роботодавець або призначений управитель/ліквідатор, або інша особа, яка управляє активами роботодавця, складає та подає воєводському маршалу зведений список заборгованостей, із зазначенням кредиторів (працівників) та сум позовних вимог. Список включає вимоги за періоди, що передують даті неплатоспроможності роботодавця.
2. Воєводський маршал, перевіривши список, негайно перераховує відповідні кошти з FGŚP роботодавцю або особі, що управляє активами роботодавця, яка і виплачує борги працівникам.

Власне, все. Через місяць із невеликим (після визнання роботодавця неплатоспроможним) борги із зарплати мають бути погашені.

На жаль, теорія не завжди збігається з практикою – затримки і помилки цілком можливі. У таких випадках працівник (кредитор) має право сам проявляти ініціативу. Він може самостійно подати заяву про виплату винагороди воєводському маршалу, але не раніше ніж за два тижні після закінчення терміну подачі списку боргів, тобто через місяць і два тижні після визнання роботодавця неплатоспроможним.

Висновок

Як видно, процес стягнення боргу із зарплати з роботодавця, який оголосив про свою неплатоспроможність, нескладний. Законодавство Польщі тут на боці працівника. Проблеми найчастіше з’являються, якщо іноземець змушений виїхати з Польщі, не вирішивши питання з боргами з оплати праці. Тепер ви знаєте до кого звертатися в разі появи подібних проблем, і зможете швидко та вдало вирішити їх.